Vivat ART - Мистецьке майбутнє

Мистецтво – простий шлях до вічного

   Людина прагне вічності у зв’язку зі своєю природою. Це нормальне явище, котре характеризує людину як істоту, котра має частинку божественної іскри, начала. Творчість дарує можливість створити вічні артефакти, і не лише артефакти, а й ідеальні об’єкти. Такими можуть бути, наприклад, музичні твори, котрі лише на інформаційних носіях та в свідомості людини існують реально.

    Незалежно від того, скільки часу існує твір мистецтва і до якого б роду мистецтва він не належав, все одно він передаватиме енергію творця – людини, котра віддала частину своєї душі для створення особливого артефакту чи ідеальної речі. Це можуть бути літературні твори – вірші, проза, музичні твори – симфонії, опери, різного роду інша музика, та поєднання таких великих напрямів мистецтва – пісні. Крім того, повноцінними категоріями творів мистецтва є живопис, театр, скульптура, архітектура та багато інших. Якщо врахувати те, що мистецтво є однією з ознак людини, і ще у давні часи люди співали пісні та малювали скельні малюнки, то можна зробити висновок про постійну наявність в людської істоти відчуття краси.

   Таким чином людина стримує час, їй вдається зафіксувати у своїй мистецькій творчості момент, зупинити його. Вічність супроводжує твори мистецтва, поєднується з ними кожної миті, збільшує запас енергії, котрий передала цьому твору мистецтва людина. Теза про те, що краса врятує світ, цілком реальна і виправдана, тому що вона є одночасно спонукою до творчості та головною її результативною ознакою.

Легенда про мистецтва

   Один імператор в далекій країні Мистецтво любив над усе. Мистецтвом, вважав, правлять боги й богині, Воно ж людям радість несе. А якось спитав в імператора тихо Старий сивоусий Мудрець: “Скажи мені, добра людино, на втіху, Яке є найкращим з мистецтв?” Всю ніч міркував імператор, а вранці Він рішення мовить своє: “Зібрати найкращих митців у палаці Представити вміння своє!” Зібрались найкращі митці звідусюди: Художник, письменник, співак, Музика виконує вільно етюди, Танцює ансамбль гопак, Актор декламує свої монологи – Це ж кращі із кращих митців! І їм не потрібна чужа допомога, Тому що вони – фахівці. “Не знаю, старий, – імператор промовив, – Тут стільки життя і краси – Танцюють, співають – немає такого, Щоб кращим було за усі.” “Так, гарно співають, танцюють прекрасно... Я мову веду до чого. Не був би митець той митцем першокласним, Якби не навчили його.” А там, де сидів сивоусий Мислитель, Пройшов через парк навпростець Самотній, старий та усміхнений вчитель, Дивитись виставу мистецтв. Мудрець перевів на учителя погляд. У того – в усмішці печаль. Тремтять зачаровано, просячи волі, Щасливі сльозинки в очах. “Ось так і мої десь розвіялись в світі, – Подумав учитель собі. – Будують будинки, вирощують квіти, А я перший поштовх зробив.” Мудрець повідомив, що варто ще жити Дорослим, старим і малим Допоки святеє мистецтво НАВЧИТИ Існує на нашій землі!

автор: Ана Пест

 

 

\